“Моя Вкраїно, мій ти раю...”. Матеріали до біографії письменника-“плеядівця” Мусія Кононенка

Abstract

Якби письменник-“плеядівець” Мусій Кононенко написав тільки ці геніальні рядки (вірш має назву “Вечір”), які давно вже стали українською народною піснею поруч із піснями на слова Шевченка, Глібова, Марусі Чурай, то вже цим єдиним твором ім’я його було б навічно вписане до величної книги національної пам’яті. Мусій Степанович Кононенко був людиною, яка сама себе створила. Так само, як і Леся Українка, котра, долаючи трагічні обставини життя, хвороби, досягла у творчості найвищих інтелектуально-деміургічних висот. Як здійснив своє величне сходження сирота Максим Славинський – майбутній письменник, журналіст, дипломат і політик. Як відбувся педагог, письменник, державний діяч Іван Стешенко. Мусій Кононенко виростав у нещасної, замученої, затурканої матері та незаможного батька-алкоголіка. І взагалі, якщо в когось із молодих “плеядівців” і були батьки, то вони навряд чи могли, чи й уміли (навіть прекрасні батьки Лесі Українки були не в змозі подарувати улюбленій дочці здоров’я) допомогти своїм дітям на шляху наукового й творчого зростання матеріально і навіть морально, часто допомоги потребуючи самі. Найбільшою мрією Мусія завжди була освіта – фундаментальна, бажано університетська. Він хотів бути лікарем, учителем або шевцем. У колі знайомих самого Мусія Кононенка подибуємо багато славних особистостей, серед яких – Леонід Глібов, Пантелеймон Куліш, Степан Ніс, Володимир Антонович, Володимир Науменко, Тадей Рильський, Павло Житецький, Микола Лисенко, Іван Нечуй-Левицький, Микола Ковалевський, Михайло Чалий і Михайло Драгоманов. А в доволі втаємниченого, недовірливого й непередбачуваного Олександра Кониського Мусій Кононенко довший час був навіть довіреною особою і кимось на зразок літературного ад’ютанта. Почав писати вірші у шіснадцятирічному віці. Серед віршів Кононенка є кілька, які були покладені на музику і стали піснями: «За нелюбом» («Одружили мене силою»), «Вечір» («Сховалось сонце за горою»). Вірші М. Кононенка пройняті любов’ю донароду України, оспівують волю, віру в краще майбутнє, їм притаманне гостре відчуття національної гідності. До прозової творчості Кононенка належать оповідання «Злодій», «Вихрестка», повісті «Між народ», «На селі» (1898 p.), «Буденне життя» (1902 p.) тощо. У 1918 було відомо, що в Полтаві готується до виходу роман у 2-х частинах «Свобода» та збірка оповідань і повістей. Проте їхня доля не відома. Взагалі фонд Мусія Кононенка містить ще немало всіляких наукових загадок для дослідників. Значна частина документів, присвячених його життєвому і творчому шляху, зокрема й використані при підготовці книг, зберігаються у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Національної академії наук України. Ще ціла низка унікальних матеріалів чекає на свого дослідника в архіві музею М. Старицького в Києві.