Літописець Тарасової гори

Abstract

21 березня виповнюється 175 років від дня народження українського письменника, журналіста, фольклориста, талановитого педагога, багаторічного охоронця Шевченкової могили Василя Степановича Гнилосирова, здебільшого знаного в літературі під псевдонімами Гавриш, В. Г., Гавриш В., Гавриш О., Гавриш С., Гавриш О. Л. Народився Василь Степанович на Полтавщині (хутір Гавришівка Кобеляцького повіту), навчався в Харківському університеті на історико-філологічному факультеті, потім учителював на Харківщині, у Звенигородці на Черкащині. 1873 року він оселився в Каневі. Тут влаштувався на роботу вчителем російської мови, історії та географії у міське двокласне училище, де пропрацював до 1895 року. На цій посаді дослужився до ордена святого Станіслава ІІІ ступеня (1879) та ордена Святої Анни ІІІ ступеня (1890). За весь час проживання в Каневі Василь Степанович постійно опікувався могилою свого улюбленого поета Тараса Шевченка. Саме любов до нього і покликала Гнилосирова переїхати сюди на постійне місце проживання. Він був свідком і учасником усіх тих подій, які відбувалися на Шевченковій могилі від 1873 року й до кінця ХІХ ст., про що детально написав у спогадах “До історії могили Т.Г. Шевченка”. Із них ми довідуємося про впорядкування могили та організацію Тарасової світлиці у 1880-х роках. Започаткована Гнилосировим книга вражень пишеться на Тарасовій горі ось уже 114 років. “Цей своєрідний літопис Канівської гори, – відзначав Олесь Гончар, – відтворює взаємини народних мас і генія, що сам є вершинним виявом творчих можливостей і життєвої снаги народу... В цьому документі поєдналося усе – виквіти палкої народної любові до Кобзаря, людські сповіді, роздуми, клятви, струмені емоцій глибоких і чистих...”.