Микола Тимошик: “Маємо відроджувати правду про себе”

Abstract

Доленосні зустрічі в нашому житті бувають не лише, сказати б, у рамках реального часу – і тут жодної містики: варто лише згадати чи не кожному з нас, як вплинули колись на подальше “будування” свого життя прочитані книги, їхні герої чи автори. Або кіногерої. Не кажучи вже про живих наших мимовільних наставників, кого ми прагнули наслідувати, хто став прикладом у формуванні власних цінностей. Були такі “живі зразки” і для допитливого сільського школяра з Чернігівщини, а потім студента факультету журналістики КДУ імені Тараса Шевченка Миколи Тимошика. Але головна “зустріч” його життя чекала попереду: він уже був головним редактором видавництва “Либідь” при університеті, коли вперше прочитав тоді ще не опублікований твір Івана Огієнка “Історія українського друкарства”. І саме це відкриття – величної постаті й творчої спадщини митрополита Іларіона – стало для Миколи Тимошика знаковим, особливим, визначальним. Нещодавно він, уже доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, професор кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики, а ще відомий публіцист, літературний критик, директор науково-видавничого центру “Наша культура й наука”, голова Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) побував у Полтаві на зустрічі з журналістами