Саногенна рефлексія в умовах пандемії

Abstract

Короновірусна пандемія становіть небезпеку не тільки для фізичного, екологічного, соціального, політичного вимірів буття людини. Вона є реальною загрозою для її психологічного благополуччя. Вимушена соціальна ізоляція, втрата роботи, обмеження безпосередніх контактів, дефіцит сенсорних переживань при одночасному інформаційному впливі щодо перебігу пандемії та її трагічних наслідків, невизначеність у подальшому розвитку подій сприяє зростанню тривоги, зокрема її патологічних форм. У зв’язку з цим зростає роль психологічних механізмів, що забезпечують профілактику та оптимізацію цих переживань. До них слід віднести рефлексію. Розкриваючи регуляційний потенціал рефлексії, Ю.М. Кулюткін визначає рефлексивний механізм як спрямованість особистості на пошук, будівництво засобів (гіпотез, моделей, антиципації схеми дії) за допомогою яких можна досягти поставленої мети. Механізм саморегуляції, коли людина виступає сама для себе як об’єкт управління («Я- виконавець») і як суб’єкт управління («Я-контролер») Ю.М. Кулюткін називає рефлексивним [1].