Нескінчена прозора лінія Володимира Бернацького

Abstract

Творча людина чуттєво реагує на все, з чим, стикається, що бачить, чує, чого торкається. Вона гостро відчуває сталість і змінність форм, кольорів, матеріалу й здатна до безмежгості продовжити життя зрізаної квітки або передати плинність каменю. Але однієї чуттєвості для митця замало - так уважає полтавський художник, відомий аквареліст Володимир Бернацький. Якщо спробувати одним словом схарактеризувати аквареліста Володимира Бернацького, то це - "інтелігентність". Добре відома всім категорія для позначення особливого соціального та етичного статусу не така вже проста, якщо намагатися розкрити її сутність. Володимир Нифонтович виріс на Поліссі, природа цього краю і зараз проглядається в густій зелені його пейзажів, які зберігають запахи дитинства - грибів, лісу, квітів. Дитячі враження - найстійкіші, у свій час це довів класичним романним прикладом Марсель Пруст. Роботи В. Бернацького - це довіра до глядача, який здатен віднайти і побачити на картині свій власний твір, домисливши та домалювавши його залежно від настрою, вражень, відчуттів, сприйняття кольорів та образів імпресіоністичних робіт художника. Володимир Бернацький — людина відома в Полтаві, його знають як тонкого аквареліста, дизайнера, графіка й плакатиста, теоретика мистецтва і барда-гітариста. На музичні таланти митця натякає натюрморт "У майстерні художника", де поряд із мольбертами й підрамниками причаїлася мандоліна. Ця робота в певному смислі програмова для художника. Його улюблені натюрмортні сосуди, які так вільготно живуть на багатьох полотнах, скупчилися тут на зовсім маленькому просторі. У майстерні - це вже не філігранні сосуди, а мистецькі атрибути, які втратили на певний час свою художню образність. Темні стіни "творчої лабораторії" несуть враження замкненого простору, на якому білими пляма- ми-проходами світяться вікна: одне справжнє, а інші — чисті, ненаписані роботи, які ще чекають своєї черги на продовження прозорої лінії Володимира Бернацького.