Дивосвіт Ольги Дмитрівни Бондаревської

Abstract

На думку Ольги Дмитрівни Бондаревської щастя вимірюється не грошима, не кількістю прожитих років, а тим, що дав ти людям, яку пам’ять по собі залишаєш: "Якщо є хоч краплиночка моєї душі в моїх вихованцях, учнях, тоді я безмірно щаслива, і щасливішої людини відмене не має на земній кулі". Тридцять три роки достойно пропрацювала вона у вищій школі, двадцять один із них очолювала філологічний факультет, який готував учителів і для республік СРСР. Правда, що для історії тридцять три роки? Мить. Але для життя людського - уже ціла епох. У 95-літній історії Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка діяльність кандидата філологічних наук, доцента кафедри української мови, декана філологічного факультету, пізніше - декана факультету української філології, відмінника народної освіти України, Казахстану, СРСР, кавалера ордена “Знак Пошани”, ветерана праці Ольги Дмитрівни Бондаревської виписано окремо. І це не випадково, бо її успіхи (колишньої сироти з маленького села) - результат великої праці, значних зусиль.