Рефлексивність та регуляторний потенціал особистості

Abstract

У статті представлено результати дослідження ролі рефлексії у регуляторній сфері особистості. Саморегуляція є найбільш загальною функцією психіки призначення якої полягає у збереженні її цілісності. На рівні особистості саморегуляція проявляється у конкретних функціях цілісного регуляторного процесу поведінки та діяльності: плануванні, моделюванні, програмуванні, оцінюванні результатів та корекції. Індивідуальні відмінності механізму саморегуляції проявляються у стильових особливостях та регуляторних властивостях особистості. Онтологічний аналіз рефлексивності пояснює її регулятивну функцію, яка полягає у визначення особистістю власних меж через усвідомлення основ власної дії та діяльності. Таке розумінні рефлексії дозволяє включити її до регуляторного потенціалу особистості. Емпіричне дослідження особливостей зв’язку між процесами рефлексії та компонентами саморегуляції, показало що найбільшу роль у функціонуванні компонентів саморегуляції особистості відіграють процеси особистісної рефлексії. Вони забезпечують не тільки планування та програмування майбутньої поведінки, але і залучені у роботу контролю та оцінки результатів активності. Процеси соціальної рефлексії мають зв’язок із компонентами саморегуляції що найбільше потребують врахування позиції, настроїв та думок іншого. Встановлено, що як психічна регуляторна властивість рефлексивність має негативних зв’язок із самостійністю. Розвиненість рефлексивності може знижувати здатність особистість до самостійного прийняття рішень у складних життєвих ситуаціях, бути причиною її нерішучості та зовнішньої пасивності.