Критерії й рівні формування комунікативної компетентності керівника загальноосвітнього навчального закладу

Abstract

У сучасній теорії управління під комунікативними розуміють цілий комплекс професійних умінь, що дозволяють ефективно реалізовувати процес професійного спілкування, а саме: вміння соціальної перцепції (сприйняття й розуміння партнера); вміння саморегуляції (вміння керувати собою на основі сприймання актів своєї поведінки та власних психічних процесів); уміння вербального (мовного) і невербального (немовного) контактів; уміння «читати» по обличчю й адекватно моделювати особистість співрозмовника; уміння «подавати себе» у спілкуванні й оптимально будувати свою мову, керуючись психологічними чинниками [1]. Важливим критерієм формування комунікативної компетентності керівника є створення сприятливого робочого клімату в колективі, злагодженої та повсякденної взаємодії з учнями та батьками, створення сприятливих робочих та психологічних умов для якісної та результативної роботи, створення цілісної системи управління закладом, якій були б властиві гнучкість, динамізм, мобільність, здатність до самоорганізації та саморозвитку.