Педагогічний та батьківський вплив на розвиток вроджених здібностей потенційно обдарованих дітей

Abstract

Банальний зі щонайбанальніших шаблонів – говорити, що геніїв народжуються одиниці на певний соціум у досить великій протяжності часу: у віках. Як насправді? І на що педагогам у цьому аспекті націлювати батьків у такій задавненій вже ситуації, коли громадян України й досі немає у списку Нобелівських лауреатів, а ми намагаємося розбудовувати Нову українську школу? Скрупульозне вивчення біографій та патографій привело генетика В. П. Ефроімсона до висновку: «геніями народжуються» [4] (чорний курсив Ефроімсона). Але той же автор підкреслює: «...частота зародження потенційних геніїв і дивних талантів майже однакова у всіх народів і народностей. ...визначається цифрою 1:1000». І це, як бачимо, вже зовсім не те число, котре могла б запропонувати нам статистика, якби взялася йти від числа геніїв де-факто, тобто тих, які визнані історією. Далі В.П. Ефроімсон пише: «Частота потенційних геніїв, що розвинулися настільки, аби так чи інакше звернути на себе увагу в якості потенційних талантів, вірогідно, вираховується цифрами порядку 1:100000. Частота ж геніїв, котрі реалізувалися до визнання їх творів та діянь геніальними, вірогідно, навіть у вік майже поголовної середньої і дуже часто вищої освіти вираховується величиною 1:10 000 000…» [4]. Тобто «...з тисячі потенційних геніїв 999 гаситься саме через недорозвинення, а з тисячі тих, що розвинулися, 999 гаситься на етапі реалізації» [4].