Мотанки Миколаївщини – «лялькіночки» – напрям етнофутуризму в контексті українського національного відродження та євроінтеграції

Abstract

Тема статті розкривається через ідею подолання – екзистенціальність, що поглиблюється у емоційну природу людини, сприяє пробудженню генетичної пам’яті. Емоційно людина ідентифікує власну приналежність певній культурі (у даному випадку українській) через створення сакральної антропоморфної форми ляльки-мотанки. Через сприйняття природи Причорноморського степу та отримання емоцій корінні мешканці міста Миколаєва намагаються створити образ південноукраїнської текстильної ляльки, дотримуючись традиційної технології. Осмислення етнофутуризму приводить до думки, що сучасні форми ляльки-мотанки, що виникають з традиції, стають майбутнім минулого. Відбувається поєднання того, що на перший погляд не можна поєднати. Такий собі кентавр реалістичних традицій та екзистенціалізму, рефлексій людини епохи постмодерну та високих технологій. Майбутнє – це наші нащадки, котрі вихованні у традиційних цінностях. Саме така молодь буде плекати історію свого роду й презентувати декоративні українські традиційні форми на світових теренах.