Діяльність вчителя-природничника щодо формування ключових компетентностей учнів

Abstract

Новий етап у розвитку шкільної освіти пов’язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти зазначається, що « компетентність – набута в процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається зі знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізуватися на практиці» [1]. Девізом компетентнісно орієнтованого навчання, по праву, можна вважати вислів Сенеки: « Не для школи, а для життя вчимося», бо саме компетентності є тими інструментами, які допоможуть досягти життєвого успіху кожній людині, незалежно від статі, віку, професії, місця проживання. На розвиток компетентностей учнів впливають зовнішні та внутрішні умови. Внутрішні умови стосуються особистості учня (його потреби, інтереси, життєві цілі тощо) [3]. Наприклад, потреба спілкування, що є найголовнішою у підлітковому віці, може каталізувати розвиток таких ключових компетентностей як, спілкування державною та іноземними мовами, соціальна та громадська компетентності; прагнення бути популярним – інформаційно-цифрову компетентність, обізнаність та самовираження у сфері культури; прагнення до незалежності та самостійності – уміння вчитися впродовж життя, ініціативність і підприємництво. До зовнішніх умов належать різні види педагогічної діяльності, що мають місце у компетентнісно орієнтованому освітньому процесі.