Українське сакрально-монументальне мистецтво XX ст.: творчість Петра Холодного (1876-1930)

Abstract

Українське національне відродження, що завершалося відновленням української державності в 1918 року, було одночасно й культурним відродженням України, включно з образотворчим мистецтвом. Цю думку підтверджують реформаторські течії в мистецтві, поява мистців світового значення: – Модест Сосенко, Михайло Бойчук, а потім відразу ж після війни, – Петро Холодний, Михайло Федюк, Василь Дадинюк, Михайло Осінчук, Павло Ковжун та ін., які внесли великий вклад у розвиток українського сакрального мистецтва. Творча доля єднала їх трагічними сторінками особистого життя і спільною метою – через творчий діалог з художніми традиціями минулих століть збагнути глибинну суть, красу і силу образної мови української ікони. Йшли вони до своєї мети відповідно до своїх мистецьких уподобань, світогляду, таланту і рівня професійної підготовки. Поєднав їх і Національний музей у Львові, що на початку ХХ ст. заснований митрополитом Андреєм Шептицьким, який став епіцентром української культури.