Щодо синергетичноі парадигми освіти

Abstract

Перед суспільством постає проблема формування нової людини, яка відповідала б новим умовам існування соціуму й світу, що глобалізується: з обов’язковою здатністю до творчості й інноваційності. Тому сучасна філософія освіти має окреслити нову синергетичну парадигму освіти. З точки зору синергетики розвиток особистості постає як постійний рух, в якому хаос, випадковість, створення/руйнування, проходження точок біфуркації тощо є природними станами системи, що, послідовно змінюючи один одного, вибудовують безперервний ланцюг перетворень. Основоположною складовою синергетичної парадигми в педагогіці є принцип самоорганізації складної системи. Відкритість системи розуміється як здатність кожної з її підсистем до обміну інформацією із зовнішніми по відношенню до системи середовищами. Нерівноважність у координатах синергетичної системи має цілеспрямовано використовуватись в системі суб’єкт-суб’єктних відносин учителя й учня для організації бажаних змін.