Майстерність іміджотворчості менеджера освіти в новій українській школі

Abstract

Реформування освітньої галузі – це завжди і реформування її управлінської сфери, переформатування тих чи інших її засад, пошук часовідповідних засобів взаємодії між усіма суб’єктами управлінського процесу, і водночас – пошук відповідних особистісних ресурсів управлінця. Тож, як відзначає П. Дрозд, «сучасна наукова думка в галузі психології управління характеризується посиленням уваги до особистісної ідентифікації, вивчення рушійних сил розвитку особистості керівника та власної внутрішньої активності суб’єкта пошуком детермінант і механізмів розвитку керівника, урахування психологічних умов розвитку в системі формування управлінських кадрів» [3, с. 119]. Аналізуючи різноманітні підходи до менеджменту, вчені акцентують найбільш актуальні його аспекти. Так, враховуючи низку думок інших дослідників, О. Байбакова наголошує, що «менеджмент – це система планування, організації. При цьому активно використовуються три обов’язкові складові менеджменту: інтелект, психіка та спроможність людини до продуктивної праці». Не можна не погодитися з думкою провідних американських спеціалістів, говорить учена, що «менеджмент – це не управління предметами, а організація та управління працею людей, це система щоденного та перспективного планування, прогнозування й організації виробництва, реалізації продукції і послуг з метою отримання максимального прибутку (матеріального, інтелектуального, духовного)» [1, с. 14].