Історико-педагогічні аспекти правової освіти фахівців у вітчизняному дискурсі проблеми

Abstract

У статті на засадах історико-педагогічних наукових підходів (феноменологічного, культурологічного, цивілізаційного, ретроспективного) проаналізовано шляхи розвитку феномену «правова освіта» від найдавніших часів до наших днів; з’ясовано, що основами формування правової культури широких верств населення у вітчизняному освітньому просторі традиційно вважають філософсько-публіцистичні трактати періоду Київської Князівської держави; документи українського національного відродження ХVI-ХVІІ ст., коли в перших вітчизняних академіях розпочали викладання основ цивільного та публічного права; подальше становлення цього напряму продовжувалася в рамках університетської освіти на юридичних факультетах в імперський період існування вітчизняної науки (до 1917 р.). У період імперії (Російської та Австро-Угорської) питання правової освіти переважно тлумачилися або в контексті підготовки юристів, або з позиції правозахисту у працях вітчизняних прогресивних діячів науки та культури. В УН питання правової освіти практично не порушувалися. Охарактеризовано низку фактів стосовно ідеологізації правової освіти в радянський період (підпорядкованість інтересам влади, «політична діяльність», нехтування прав особи, недостатня галузева спрямованість, переважання демагогічних положень тощо). У цей період розвиток правової освіти зазнав істотного гальмування з причин суспільно-політичного та загальноісторичного характеру. Проведено висновок стосовно того, що в період нового українського відродження (90-ті роки ХХ ст. – по нинішній час) з’явилося тлумачення правової освіти як системи у єдності загальноправового, юридично-правового та фахового правового компонентів, що уможливило дослідження, зокрема, моделей педагогічних умов формування правової компетентності майбутніх інженерів.