Провідні галузі народних промислів Полтавщини ХІХ – початку ХХ століття

Abstract

На Полтавщині, як і на всій території Наддніпрянщини, у другій чверті ХІХ ст. розпочався промисловий переворот. Поступово долався економічний ізоляціонізм середньовічного натурального господарства, складались економічні умови формування української модерної нації. У першій третині ХІХ ст. більшість підприємств України становили міські та сільські кустарні промисли, мануфактури, засновані на ручній техніці та примусовій праці кріпаків. Кустарне виробництво орієнтувалось на невизначений ринок, а кустар був водночас підприємцем і виробником. Ремісниче виробництво існувало завдяки замовленням і за рахунок замовника. Ремісник докладав лише свою працю та власний інструмент. Кустарна промисловість була пов’язана з наявністю сировини та безпосереднім впливом довкілля. Важливим спонукальним чинником до занять кустарництвом ставала втрата зв’язку із землеробством у процесі поглиблення майнового розшарування селянства [1, с. 19-20]. Існувало два види мануфактур – кріпосницька та капіталістична. У свою чергу кріпосницька мануфактура підрозділялася на вотчинну та посесійну.