Зміни природних ландшафтів в межах Центральної та Південно-Східної Європи

Abstract

Регіон Центральної, Східної та Південно-Східної Європи характеризується високою заселеністю, давніми традиціями господарського освоєння і значним ступенем антропогенної перетвореності природних ландшафтів. Сучасні країни Центральної Європи у фізико-географічному плані відносяться до східної частини області середньовисотних гір Західної Європи та низовинної Середньоєвропейської рівнини. Мозаїчність рельєфу та значний вплив атлантичного океану зумовлюють особливості кліматичних умов та поширення ґрунтово-рослинного покриву. Для природних умов Середньоєвропейської рівнини були характерні широколистяні та мішані ліси на бурих лісових і підзолистих ґрунтах. Суцільні масиви важкопрохідних мішаних і широколистяних лісів, які у давній час вкривали усю дану територію, ще давні римляни називали герцинським лісом. Ці ліси тривалий час були перешкодою для проникнення із Південної Європи до її центральних та північних частин. Лише невеликі безлісні ділянки серед суцільного лісового покриву були приурочені до районів поширення лесових відкладів на Верхньорейнській і Полабській рівнинах та у Тюрингенському басейні. На лесах утворилися чорноземовидні ґрунти та існувала рослинність степового типу. Саме ці ділянки найпершими зазнали розорювання. Але сучасна картина рослинного покриву істотно відрізняється від тієї, що була характерна для регіону у давнину [1;2]. Зростаюче населення і розорювання нових ділянок земель призвели до прогресуючого скорочення лісів.