Лариса з Мавчиного роду

Abstract

От-от і має розкритися все, що спить довгу зиму, розкритися барвами, живими метеликами та квітами на шовкових картинах художниці Лариси Лукаш, адже ж більшість її робіт про весну, про пробудження природи в людині й людини в природі. Квіти на батиках Лариси Лукаш ростуть, спілкуються, перетворюються, сигналізують, розповідають, радіють і сумують. Більшість із них різняться не кольорами, а тонкими обрисами, які техніка живопису на шовковій тканині дозволяє робити ледь помітними, майже прозорими. Із шовком Лариса Лукаш працює десять років. Довгих десять років експериментів, пошуків, роздухмів, результатохм яких є факт існування в Полтаві самодостатнього майстра з власним почерком, власною одухотвореною філософією. Серед полтавських митцівім’я Лариси Лукаш “читається” із екзотики письма ЇЇ батику, яке стало рідною мовою її душі. І, попри усю екзотичність, близькою і зрозумілою для всіх, чия душа так само налаштована на ліричну хвилю у спілкуванні, у сприйнятті світу.