Особливості та специфіка навчального процесу в земських навчальних закладах професійної освіти Полтавщини в XIX – на початку ХХ століття

Abstract

Висвітлення цієї теми на мікрорегіональному рівні, на прикладі Полтавської губернії, як регіону з найбільшим відсотком українського населення (за даними перепису 1897 р.), дозволяє не лише розв’язати конкретно-історичні завдання, пов’язані з аналізом взаємодії влади й населення, з’ясуванням ступеню забезпечення різних верств освітою, виявленням тенденцій щодо організації навчально-виховного процесу тощо, а й прокласти своєрідний «місток» між минулим і сучасністю, розробити практичні рекомендації для нівелювання можливих ризиків. У галузі поширення технічних, промислових і ремісничих знань найбільші досягнення з-поміж земств Лівобережжя належали Полтавському губернському земству. До навчальних закладів Полтавського губернського підпорядкування й утримання належали Полтавське (Дігтярівське) ремісниче училище, Миргородська художньо-промислова школа ім. М. Гоголя, Дігтярівська ткацька майстерня, Опішнянська інструкторська струнна навчальна майстерня, Полтавська зразкова столярно-різьбярська майстерня, Решетилівський та Смілянський ткацькі навчально-показові пункти [1, с. 106-108].