Особливості суспільно-політичного розвитку Польщі у другій половині 1980-х років: антитоталітарні перетворення та ідеологічні трансформації

Abstract

Причини соціальних зрушень в країнах Східної Європи та крах радянського блоку не слід зводити до якогось одного унікального фактору. Для виникнення такого історичного процесу світової ваги потрібна була взаємодія багатьох причин. Перехід до посткомуністичного був пов’язаний із втратою самовпевненості комуністичних еліт, що само по собі відображало моральну та ідеологічну кризу цих систем. В Угорщині, Польщі, Чехословаччині і, меншою мірою, у НДР опозиція давно відображала основні елементи і виклики, пов’язані з усуненням комуністичних режимів. "Польська проблема" у другій половині 1980-х років завжди займала особливе місце у вітчизняній історіографії (як радянській, так і сучасній). Це зумовлено тим, що історія Польщі тісно переплетена як з радянською, так і з українською історією. Радянська Польща була основним стратегічним партнером для СРСР. У роки II світової війни українські, білоруські, польські партизанські загони пліч-о-пліч воювали проти фашистів. [13, с. 90-92]. Напередодні Потсдамської конференції у 1945 році радянське керівництво, у боротьбі за комуністичну Польщу, пішло на свідоме ускладнення стосунків з урядом В. Черчілля, прагнучи вирішити "польське питання" на свою користь [6, с. 130-133]. Польща входила до числа країн, які були зразком комуністичного будівництва. Цю обставину часто ідеалізували радянські дослідники [19]. Зрештою, зараз Польща є важливим стратегічним партнером на шляху до європейської інтеграції України [15, с. 319]. Саме тому зазначена проблема є такою актуальною для сучасної української історичної науки.