Трансформація зовнішньоекономічних відносин України з Китаєм

Abstract

Китай – це країна із найбільшим за чисельністю населенням, із другим за розміром ВВП, країна лідер у сфері міжнародної торгівлі. Зокрема, за 2018 рік Китай експортував товарів та послуг на суму у 2,6 трлн дол. США, а імпортував на 2,5 трлн дол. США [1, с. 7]. Саме тому Китай є стратегічно важливим напрямком зовнішньої торгівлі України, одним із найбільш перспективних експортних ринків. Як відомо, з огляду на протиріччя, що загострилися між США та Китаєм, відкритість економіки Китаю трохи зменшилася. Торгівельні непорозуміння між США та Китаєм, як очікується, можуть призвести до більшої присутності на ринках цих країн товарів з третіх країн. А отже Україна також може цим скористатися. У 2018 р. експорт українських товарів до Китаю склав 2,2 млрд. дол. США, а імпорт – 7,6 млрд дол. США [1, с. 7]. На 2018 рік Китай серед країн, до яких Україна здійснює експорт товарів, знаходився на 6 місці за обсягом експорту (4,6 % українського експорту товарів), а серед країн джерел імпорту – на другому місці (13,3 % українського товарного імпорту) [2, c. 36]. Мінусом українського експорту до Китаю на даний момент є його недиверсифікованість. У ньому переважають мінеральні та сільськогосподарські продукти. І хоча за 20172018 роки відновилося зростання українського експорту до Китаю, однак його обсяги досі не досягли свого історичного максимуму, який спостерігався в 2013 році.