Історіографія впливу повсякденного життя українців на національно-культурне пробудження в другій половині ХІХ – першій третині ХХ століття

Abstract

У статті здійснено концептуальний огляд новітньої вітчизняної історіографії, що присвячена вивченню повсякденних практик українського народу та визначенню їхнього місця та ролі в розвитку національно-культурного відродження другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття. З’ясовано, що сучасні історики вплив повсякдення на розвиток національного руху розглядають у кількох площинах. По-перше, інтерес викликає специфіка реалізації етноментальної ідентичності українців у їхньому повсякденні. Дослідники звертають увагу на те, що український менталітет, виявляючи себе в повсякденному житті, давав змогу українцям протистояти асиміляційній політиці імперської влади. Крім того, історики зазначають, що цивілізаційне значення для піднесення національного руху мало збереження української мови в буденному спілкуванні селянства та національно свідомої інтелігенції, що підготувало необхідний ґрунт для інтелектуальної діяльності «будителів», не дало змогу українській ідентичності повністю розчинитися в конгломераті етнічних лояльностей. З’ясовано, що на думку сучасних істориків, вагоме значення для розвитку національного руху становили проукраїнські повсякденні практики тогочасної інтелігенції, яка реалізовувала власні культурно-просвітницькі ініціативи не стільки у формі політичних виступів, скільки шляхом активного поширення української традиції на повсякденному рівні. Виявлено, що аналізуючи вплив повсякдення досліджуваного періоду на національне відродження історики стверджують про вагоме значення розвитку українського шкільництва, адже саме вчителі, які мали проукраїнську орієнтацію, відігравали роль підґрунтя національного відродження, пропагуючи українське слово серед широких верств суспільства. Окремо дослідники вивчають вплив аграрного укладу та традиційного життя тогочасного селянина на рівень розвитку національної свідомості українства, звертаючи увагу на те, що творцям національного відродження («будителям») через складне матеріальне становище селян та його розмиту ідентичність було дуже складно активізувати селянство на національний рух, вмотивувати його відійти від землі та взяти участь у суспільних рухах. Окремо історики досліджують повсякденне життя та культуру міського простору та роблять висновок про його діалектичний (суперечливий) вплив на розвиток національного руху. Вчені також звертають увагу на те, що важливим аспектом повсякденного життя українців була релігійна та календарна обрядовість, що позитивно впливало на піднесення духовно-релігійного відродження. Зроблено висновок про те, що повсякденне життя українського суспільства другої половини ХІХ – першої третини ХХ століття протистояло імперській шовіністичній та асиміляційній політиці, чим забезпечило наявність необхідного підґрунтя для реалізації суспільно-політичних програм українського державотворення серед широких верств суспільства.