Документи фондів Російського державного історичного архіву як джерело вивчення аграрних міграцій українців на рубежі ХІХ-ХХ ст.

Abstract

Беручи до уваги ту визначну роль, яку відіграють у сучасному світі міграції населення, впливаючи практично на усі сфери суспільного життя тих країн, до яких вони мають безпосереднє відношення, автор статті проаналізував документи фондів Російського державного історичного архіву стосовно міграції українців на рубежі ХІХ–ХХ ст., коли мільйони селян, козаків і міщан залишали свою батьківщину у пошуках кращої долі на східних і південно-східних окраїнах Російської імперії. З цієї точки зору дослідника аграрних міграцій вищезазначеного періоду вітчизняної історії можуть зацікавити ті фонди російського історичного архіву у м. Санкт-Петербурзі, які мають щодо цього найоб’ємніший масив відповідних документів. Саме такими є наступні фонди: № 381: Канцелярія міністра державних маєтностей (1838-1917 рр.); № 383: Перший департамент Міністерства державних маєтностей (1838-1866 рр.); № 384: Другий департамент Міністерства державних маєтностей (1838-1875 рр.); № 385: Тимчасовий відділ щодо поземельного облаштування державних селян (1866-1883 рр.); № 386: Тимчасовий розпорядчий комітет по облаштуванню південних селищ управління переселенцями Міністерства державних маєтностей (1839-1882 рр.); № 394: Комітет по заселенню Далекого Сходу при Раді Міністрів (1908-1914 рр.); № 396: Департамент державних земельних маєтностей Міністерства землеробства (1894-1913 рр.). Та чи не найбільший масив документів щодо аграрних міграцій українців у другій половині ХІХ і на початку ХХ ст. зберігається у фонді № 391: Земський відділ Міністерства внутрішніх справ, куди у 1896 р. після створення аграрної урядової структури під назвою «Переселенське управління», були передані документи цілої низки попередніх відомств, що мали безпосереднє відношення до регулювання міграційних процесів на українських землях Російської імперії. Так, у справі № 503 вище зазначеного фонду (опис № 3) знаходимо інформацію про бажання переселитися у 1907-1908 роках на казенні землі Сибіру селян Київської; справі № 506 – Подільської; № 517 – Чернігівської; № 509 – Катеринославської; № 530 – Полтавської; № 544 – Херсонської; № 547 – Таврійської; № 548 – Харківської губерній. Щодо переселення українських мігрантів у наступних роках, то відповідні відомості є у таких справах, як: № 1535 (переселення з Волинської губернії); № 1544-1545 (Київської); 1558-1559 (Подільської); 1560 (Полтавської); 1570 (Таврійської); 1574 (Харківської); 1575 (Херсонської); 1576 (Чернігівської) губерній. В ході дослідження документів Російського державного історичного архіву з точки зору висвітлення у них міграційних процесів на українських землях Російської імперії вищезазначеного історичного відрізку часу використано, окрім, загальнонаукових, ще й конкретно – історичні методи, такі як: історико-генетичний та історико-порівняльний методи.