Особливості становлення екологічної науки

Abstract

Людське життя, історія і культура завжди залежали від природи. Природа впливала на характер світоуяви людей, їх релігії, предмети побуту, засоби виробництва, моралі та мистецтва. Відношення людини і природи постійно були в центрі уваги багатьох наук: історії, філософії, археології, культурології та інших. ХХ століття історії людства ознаменоване поглибленням взаємостосунків людини і природи. У результаті тісної взаємодії людини з природою виникають нові екологічні знання, які стають наслідком глибокої практичної діяльності людей. Сьогодні, природа й суспільство перебувають у тісному та досить складному взаємозв’язку, основою якого є пізнавальна та виробнича діяльність людини. При цьому, екологічні знання не лише пояснюють невідомі сторони дійсності, а й сприяють більш суттєвому вибору оптимальних засобів використання природи. Характерною рисою екології є те, що вона належить до числа наукових дисциплін з розгалуженою структурою, оскільки вона є міждисциплінарною. В процесі свого розвитку та освоєння людиною нових дисциплін, екологічні знання неперервно накопичуються. При цьому, екологія стає тісною базою для співпраці фахівців різноманітних наукових напрямків: натуралістів та інженерів, експериментаторів та вчених-теоретиків, біологів, математиків, медиків, метеорологів, для котрих екологічні знання є життєво необхідними. Набуття кожною людиною екологічних знань буде сприяти дбайливому ставленню до природи, збереженню її, та меншій кількості ударів з її боку у відповідь на бездушне ставлення до неї. Все більше людей бере участь в діяльності з охорони навколишнього середовища, а екологія стає все більш важливою для життя людини і її існування на планеті. Думати глобально, а діяти локально – ось актуальний екологічний девіз сьогодення [3].