Теоретичні передумови та особливості процесу тематизації модерної української ідентичності

Abstract

У статті показано, що теоретичною передумовою зростання наукового інтересу до вивчення культурного розмаїття народів стала просвітницька віра в прогрес історії, котра невпинно рухається в напрямку універсалізації, руйнуючи культурну різноманітність народів.Збереження останньої забезпечувалося, з одного боку, шляхом виокремлення та свідомого розвитку тих символічних ресурсів, які визначали культурну самобутність кожного народу, а з іншого – історико-антикварною роботою, яка вберігала від цілковитого забуття культуру тих народів, які мали зникнути під колесом історії. Така світоглядно-пізнавальна парадигма сприяла зростанню наукового зацікавлення до культурної самобутності народів, котра найвиразніше збереглися в народній поезії та давній літературі. Останні експлікувалися як джерело найбільш достовірної інформації про історію та ментальну самобутність народу, внутрішня єдність якого забезпечувалася мовою. В умовах високого рівня деетнізації еліти, така світоглядна настанова зумовила інтенцію до ототожнення народу з простонароддям, мова якого характеризувалася великою кількістю регіональних говірок, ґрунтовне вивчення яких поступово заклало підвалини для розкриття комунікативної та ментальної єдності населення певної території. Ця настанова була теоретичною основою культурного обласництва української інтелігенції у ХІХ ст., котра, у більшості випадків, не мала чіткого бачення культурних та політичних перспектив українства. Поміж тим, саме її історико-антикварна та літературна діяльність мала вагоме значення для поступової тематизації модерної української ідентичності завдяки обґрунтуванню можливості та доцільності використання української мови в літературній, науковій та публіцистичній діяльності, що забезпечило поступове формування українського культурного простору з високим рівнем комунікативної єдності.

Introduction. Socio-cultural and political transformations that are taking place in the modern world under the influence of globalization, predetermine the growth of scientific interest in the history and the theory of shaping the group unity. The coverage of various aspects of this problem is found in the works of foreign philosophers (M. Gibernau, S. Huntington, E. Hiddens, B. Yak, et al.), which focus their primary attention on studying the factors, contributing to the emergence of communities in the modern world, while distancing from the development of universal explanatory schemes for the process of forming the collective unity at various stages of the historical development of society. Some Ukrainian researchers (Y. Hrytsak, V. Kravchenko, H. Kasyanov, et al.), who, in contrast to foreign scholars, pay more attention to studying the various aspects of Ukrainian nation-building, are approaching the above problems from a bit different angle of view to solve them. Undoubtedly, the work of these researchers thoroughly and fully covers the history of the formation of the Ukrainian nation, explains the reasons or factors that contributed to its appearance. Meanwhile, they do not have sufficient potential to explain the causes of the cultural fragmentation of modern Ukrainian society, which, in our opinion, has become a logical consequence of the undivided domination in the Ukrainian intellectual discourse of the paradigm of perennialism, within which the cultural identity of the community appears to be a kind of “entity or reality.” Proponents of this position believe that the cultural diversity of nations emerged in the early stages of social development. Within this outlook, Ukrainians, as a mentally and culturally distinct community, have always existed. Of course, their culture has been developing and enriching in the process of historical development and intercultural communication, while its original spiritual and symbolic core remaining unchanged. Despite the fact, that renaissance has a rational grain and can become the methodological basis for very effective national consolidation strategies, one should not ignore its failure to explain the causes of the cultural and civilizational fragmentation of modern Ukrainian society. In our opinion, the solution of this issue requires a comprehensive understanding of the origins, mechanisms and factors, and the formation of a culturally homogeneous Ukrainian cultural space. In view of this, the purpose of our work is to uncover the theoretical preconditions and mechanisms for shaping the cultural identity of Ukrainians in the XIX and early XX centuries. Instead, the task of the work is to highlight the ideological foundations of the growth of scientific interest in folk culture in foreign and Ukrainian intellectual discourse and to reveal their significance in the process of thematizing the modern Ukrainian identity.Methods.The interdisciplinary approach and the principle of unity of the historical and logical have become a methodological basis of scientific research. Methods of historical and philosophical reconstruction, cultural analysis, and extrapolation have been also widely used in the process of research, as well as the fundamental principles of hermeneutics, which have been taken into account. Results. The dominance of the educational enlightenment-cognitive paradigm has contributed to the growth of scientific interest in the cultural identity of peoples, which, according to the prevailing beliefs, has been most clearly preserved in folk poetry and ancient literature. The study of the latter has resulted in the outbreak of ethnographic and linguistic exploration, which facilitated the gradual introduction of the Ukrainian language to literary use, thereby contributing to the thematization of modern Ukrainian identity.