“Самовідданий будівничий нашої культури” Микола Бажан

Abstract

Миколі Платоновичу Бажанові в щоден­никах Олеся Гончара приділено більше уваги, ніж іншим майстрам слова (за винятком хіба що Тараса Шевченка). Пояснити це мож­на різними причинами: тривалим – майже в чотири десятиліття – спілкуванням, яке мали Гончар і Бажан; спільною діяльністю – керів­ництвом у різний час Спілкою письменників України, активною громадською роботою, фана­тичною залюбленістю обох їх у літературу, в історію культури українського народу, у рід­не слово; щирим уболіванням за майбутнє на­шого красного письменства, за збереження столітніх літературних традицій і спадковість їх; справжньою відповідальністю за роль ін­телігенції перед епохою, перед сучасниками, перед майбутньою зміною. Багато чого невідомого, маскованого, суворо забороненого, схованого під товщею страху про вируючі 1920­-ті і смертельно грізні 1930-ті роки Микола Бажан розкрив молодшому другові­, сусіду, бо вважав його своїм духовним по­ братимом, однодумцем.