Гіспальська єпископальна школа, як осередок освіти у Вестготській Іспанії

Abstract

У даній статті розглядаються проблеми організації і діяльності єпископальних шкіл. Показано процес зародження та становлення однієї з перших освітніх шкіл в Західній Європі. Також варто відмітити, що подібна організація VII ст. була ознакою інтеграції інтелектуального життя в життя суспільства та країни. Піднесення такого освітнього рівня у королівстві вестготів було підкріплено діяльністю освіченого кліру та римською інтелектуальною традицією. В статті здійснена спроба простежити процес формування перших університетів на території Європи. Саме у подібних закладах був вироблений тип освіченої людини, яка відповідала вимогам тієї епохи, що опановувала знаннями не тільки для служіння Богу, а й для поповнення та передачі цих знань в інтересах самої науки. У даній статті розкрито основні засади середньовічної християнської освіти, відбивши етапи організації школи і виділивши сім основних дисциплін, які вивчалися на всіх етапах. У висновку відзначено, що поступово, на основі єпископальних та монастирських шкіл, до XV століття з'являються університети. Заняття в університетах тривали впродовж цілого дня (з 5 години ранку до 8 години вечора). Основною формою навчання було читання професором лекцій. 476 рік історики вважають рубіжною датою в історії Західної Європи. В цей рік припинила своє існування Західна Римська імперія і почалася власне історія середньовічної Європи. Міграції германських племен V-VI ст. вплинули на рівень античної культури. Однак занепаду культури та освіти не відбулося, що і буде висвітлено у даній статті. Авжеж, не можна заперечувати зрушеннями в соціально-економічному розвитку Західної Європи, пов'язаних з переходом до натурального господарства і порушенням економічних і культурних зв'язків. Наслідком цих явищ була крайня обмеженість кругозору людей того часу, але духовенство все ж зберегло та передало знання наступним поколінням. Розглянемо тезис, що у ранньому середньовіччі зниження освіченості та культури пов’язано зі значним впливом та пануванням церковно-феодальної ідеології в Західній Європі, носієм якої виступила католицька церква. Розвиток середньовічної освіти пов'язано з розвитком церковної освіти, оскільки знання були необхідними для викладання церковної догматики, засвоєння якої було потрібно людям, які бажали прийняти хрещення, і служителям церкви в боротьбі з єретиками і язичниками. Питання освіти і виховання взяла на себе церква, яка сформувала новий тип школи – християнський, де мовою викладання стала латинська мова. Педагогічні ідеї Середньовіччя розглядали світ як «школу Христа», в якій сенсом життя кожної людини є пізнання Бога.