Морально-етичні аспекти педагогічної діяльності викладача Полтавського ІНО І. Я. Чаленка

Abstract

Дослідження історії педагогічної думки в Україні продовжують відроджувати із небуття забуті імена своїх попередників. За роки незалежності так вийшли із забуття педагоги М. Куліш, В. Науменко, Д. Неплій та інші. Ім’я професора І. Чаленка теж належить до цієї когорти. Дана публікація є першим комплексним науковим дослідженням педагогічного спадку І. Чаленка на теренах України за останні десять років. Автор аналізує наукові праці дослідника, які хронологічно належать дореволюційному періодові, а також нечисленні статті радянської доби, вказуючи на те, що сам І. Чаленко не зрікається своїх теорій, а навпаки намагається їх адаптувати і в умовах побудови радянської так званої «масової школи». Особлива увага автором звертається на характеристику І. Чаленком виділених ним самим двох універсальних психологічних типів особистості: розумово-інтелектуального та серцево-вольового. Автор припускає, що особливості формування особистості, які наводить І. Чаленко були використані ним і в процесі складання професіограми педагога радянської школи. У доробку акцентується увага на ідеї І. Я. Чаленка про наявність у педагога такої важливої риси, як повага до дітей, а особливо повага до їх поглядів, думок і переконань. На думку викладача, в учнях необхідно уміти розгледіти органічну особистість, яку не можна «ламати» тільки через те, що її система морально-етичних координат розбігається із системою поглядів наставника. Педагог, насамкінець, теж може помилятися. Але донесення до учня вірної позиції, може мати місце лише за умови, що учитель уміє переконувати і аргументовано наставляти. Автор переконаний, що творча спадщина професора Івана Чаленка може бути перспективною темою для подальших досліджень в царині педагогіки, етики та історії античної філософської традиції.