Аналіз основних дефініцій проблеми навчання дітей з особливими освітніми потребами

Abstract

Упродовж останнього десятиріччя у розвинених країнах світу активно впроваджуються процеси інтеграції дітей з особливими освітніми потребами у загальний соціум. Саме тому, відбуваються докорінні зміни у законодавстві, які передбачають забезпечення якісної освіти для всіх дітей без виключення. Прагнучи увійти до спільноти європейських країн, Україна визнала принципи розвитку інклюзивної освіти, які закріплені низкою міжнародних правових актів, а саме: Декларацією ООН про права розумово відсталих (1971), Декларацією про права інвалідів (1975), Конвенцією ООН «Про права дитини» (1989), Саламанською декларацією «Школа для всіх», які містять заклик до урядів усіх країн затвердити на законодавчому рівні принцип інклюзивної освіти та приймати до загальноосвітніх шкіл усіх дітей (1994). В Україні також затверджено низку нормативних документів, які визначають порядок запровадження інклюзивної освіти, зокрема: наказ Міністерства освіти і науки України від 11.09.09 № 855 «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009 – 2012 роки»;