Театр М. Метерлінка й українське драматичне мистецтво початку ХХ століття

Abstract

У статті здійснено спробу компаративного аналізу творів М. Метерлінка («Сліпі») й О. Олеся («Танець життя») на вісі специфіки реалізації їхніх ідейноестетичних концепцій. Окреслено корінні зміни в жанровій структурі драматичного твору межі ХІХ – ХХ сс., виявлено загальноєвропейські й національні окраси розвитку символістського театру. З`ясовано, що концентрація уваги письменників на розкритті внутрішньої картини світу, переміщення динаміки розвитку з учинків на сферу психології створили умови для нового типу побудови твору, де велике значення має ідейна, пізнавальна структура, тобто внутрішній сюжет. Підкреслено, що використання митцями елементів символістської драми (песимізм, містика, ірраціоналізм, умовний хронотоп, внутрішня дія, аналітична композиція, підтекст, розгорнута система символів, метамова тощо) зубумовлене не особистими вподобаннями, а насамперед їхньою інтенційованістю на інтелектуалізм драматичного мистецтва. Для висвітлення концепції символістського театру у ході порівняльного аналізу в проблемне поле дослідження було залучено теоретичні напрацювання бельгійського письменника.