Гоголь и мелодрама (к постановке проблемы)

Abstract

Мета статті полягає в тому, щоб виявити прихований зв’язок між критичними поглядами М. Гоголя щодо мелодрами та його поетикою. У праці порушується проблема, яка до сьогодні є малодослідженою в літературознавстві. У першій частині праці визначені дві провідні ознаки мелодрами, які найбільше не подобалися Гоголю. А в наступній частині розвідки показано співвідношення між рисами мелодрами, на які вказував митець, і поетикою шоку, що виявилася в різні періоди його творчості. Автор статті дійшов висновку, що негативні висловлювання Гоголя щодо мелодрами походять від нестабільності взаємин між його поетикою і мелодрамою. Новаторство Гоголя полягає в тому, що він виявив шок у контрасті незвичайного і звичайного. Згідно з уявленнями письменника, на сцені мелодрами ілюзорність життя тісно поєднується з хибним розумінням та використанням шоку. Критичний погляд митця на мелодраму ґрунтується на подібній інтерпретації мелодраматичного шоку: мелодрама створює неповний і недостатній, «хибний» шок. Справжній шок як контраст незвичайного і звичайного Гоголь шукав не у виняткових подіях мелодрами, а у буденному, щоб увиразнити мертвотність і аморальність життя.