Оцінка впливу іонів важких металів на харчову поведінку молюсків (Gastropoda)

Abstract

У гострому експерименті (48 год) встановлено вплив іонів важких металів (купруму, кадмію, нікелю, цинку, кобальту, мангану) на основні трофологічні характеристики: величину середньодобового раціону (ВСР) та тривалість проходження корму (ТПК) у ставковика озерного (Lymnaea stagnalis, L.) в різних діапазонах концентрацій зазначених токсикантів. Окрім цього, нами встановлено загальну кількість спожитого молюсками корму у розчинах різних концентрацій полютантів протягом хронічного досліду (30 діб) і перераховано на одну особину (величина середньомісячного раціону – ВСмР). Отримані результати дали можливість зробити висновки щодо інтенсивності споживання корму за різного рівня інтоксикації. У розчинах гостролетальних концентрацій тварини гинуть упродовж перших діб токсичного впливу внаслідок ураження їхніх тканин та систем органів. У такому середовищі молюски практично не харчуються, тому неможливо встановити показники живлення. Хронічні летальні концентрації досліджуваних полютантів різко пригнічують живлення ставковиків. Розчини з іонами важких металів у діапазоні сублетальних концентрацій спочатку спричиняють певну стимулюючу дію на травну систему молюсків, котра, по мірі подовження перебування у токсичному середовищі, змінюється пригніченням травної функції. У діапазоні підпорогових концентрацій вплив даних токсикантів не слід вважати безпечним оскільки мають місце кумулятивні властивості важких металів – з подовженням тривалості впливу вони переходять до розряду сублетальних концентрацій. Нами відмічена тенденція щодо зменшення основних трофологічних показників молюсків зі збільшенням концентрації важких металів у середовищі. Зменшення в розчинах сублетальних концентрацій кількості їжі, яку споживають ставковики, в певній мірі компенсується подовженням тривалості знаходження корму у травному тракті молюсків.