Особливості розмноження стебловими живцями інтродукованих представників роду Amelanchier Medik

Abstract

У статті висвітлено результати вивчення особливостей розмноження стебловими живцями цінних для впровадження у вітчизняне садівництво інтродукованих представ- ників роду Amelanchier Medik. (ірга) з колекції Національного дендрологічного парку «Софі- ївка» НАН України. За використання загальновживаних методичних підходів, експериментом було охоплено строки та умови живцювання, значення місця розташування живців у кроні та вік маточних рослин, вид, спосіб та експозиція обробки живців стимуляторами росту. Ризогенну здатність стеблових живців, або успішність обкорінення, оцінювали за зіставлення кількісних і якісних (відсоток обкорінених живців у варіанті/ступінь обкорінення живців) характеристик процесу живцювання. Отримані результати засвідчують достатню складність процесу розмноження представників роду Amelanchier стебловими живцями. З-поміж чинників, що забезпечують його ефективність, вік маточних рослин (до 10 років), відбір живців з верхньої частини пагонів поточного року центральної частини крони рослин, ранні строки живцювання (початок та середина активного росту пагонів), застосування водних розчинів стимуляторів, зокрема стимулятора «Чаркор» у концентрації 1мл/л, з експозицією 12 год. Ризогенна здатність стеблових живців A. аlnifolia (Nutt.) Nutt. ex M. Roem., A. аsiatica (Siebold & Zucc.) Endl. ex Walp., A. canadensis (L.) Medik.,A. ovalis Medik. та A. spicata (Lam.) K. Koch була невисока. Зіставлення кількісних і якісних характеристик стеблових живців A. florida Lindl., A. laevis Wiegand та A. stolonifera Wiegan виявилось недостатнім для визначення рівня їхньої успішності обкорінення, разом з тим, їх наявність, окреслює напрямки перспективного пошуку.