Киридон Петро Васильович

Abstract

Мені б належало тримати слово про вчителя. Проте, у наших із ним діалогах він наголошував, що є педагогом, який просто намагається сумлінно виконувати свою роботу. А дні, проведені поруч, доводили, що його учительство часто було незримим і ненав’язливим. Але завжди доречним. Він навчив цінувати факти, а не міфи. І чи не найбільше сам процес пошуку. Нерідко говорив, що справжньою насолодою для нього була праця в архіві, коли, не думаючи ні про що буденне, у документах нашого минулого віднаходилися нові моменти, що народжували ідеї. А ті вже часто навіть не давали спати. Він учив цінності слова. Сидячи за студентською лавою, ти дивувався лаконічності його думки та вазі кожного умовиводу. А він і сам зізнавався, що обожнював моменти спілкування зі студентами. Якби мені довелося шукати йому класифікацію, як майстрові історичної науки, я б, безперечно, назвав його митцем класичного гарту. Стрункість думки, методологічна виваженість, чітка аргументація – це три кити, на яких він учив розбудовувати власні пошуки. Він дозволяв робити помилки і вчитися на них. Десятки сторінок наукових текстів, поправлених його рукою (часто з іронічними та дотепними коментарями) спонукали упевнено проходити свій шлях підмайстра.