Розвиток вищої освіти в Україні у XVIII столітті (Києво-Могилянська академія)

Abstract

Університет як освітній і науковий заклад за визначенням покликаний готувати високоосвічені кадри для забезпечення поступу людських знань і вмінь, поширювати ці знання у суспільстві й брати безпосередню участь у піднесенні матеріального і культурного рівня життя людей. Роль науки й університетів сформувалась у XVIII ст., коли раціональне мислення взяло гору над міфологічно-провіденційним, а наукове осмислення буття в теоретичних конструкціях здобуло практичне втілення у технічному, соціальному та гуманітарному поступі, і виникли методологічні підстави класичної науки, заснованої на просвітницьких ідеалах. Питання становлення й розвитку університетської освіти в Україні розглядалися у працях А. Алексюка, Т. Богатирьової, О. Глузмана, Н. Дем’яненко, Г. Єфименко, В. Красникова, О. Любара, В. Майбороди, М. Стельмаховича та інших науковців. Зокрема, дослідження Н. Дем’яненко присвячене педагогічній парадигмі вищої школи України. Особливості вищої педагогічної освіти в Україні та історії української педагогіки досліджували В. Майборода та Д. Федоренко. Діяльність братств та їх внесок у становлення та розвиток вищої освіти досліджували такі науковці як Б. Год, Л. Коба, Я. Ісаєвич, К. Харлампович та інші.