Використання музейного потенціалу в національно-патріотичному вихованні студентської молоді

Abstract

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, потребують нового підходу і нових шляхів до національно-патріотичного виховання молоді та патріотизму як базової якості особистості. Теоретичний аспект патріотичного виховання розробляли відомі українські педагоги минулого Г. Ващенко, Б. Грінченко, М. Грушевський, О. Духнович, А. Макаренко, І. Огієнко, В. Сухомлинський, К. Ушинський та інші. Сьогодні цю проблему досліджено І. Бехом, А. Бойко, М. Боришевським, Р. Захарченком, В. Кузем, О. Сухомлинською, Я. Яремою та іншими науковцями. Розглядаючи патріотизм як сукупність політичних і моральних ідей, моральних почуттів, В. Сухомлинський здійснював патріотичне виховання на основі гармонійного взаємозв’язку інтересів особистості і держави, наголошуючи при цьому на неприпустимості відриву впливу на свідомість і почуття від діяльності з обов’язковим урахуванням особливості духовного життя вихованців у різні вікові періоди. При цьому він підкреслював, що, по-перше, патріотичні і моральні ідеї трансформуються в стійкі духовні утворення – погляди, переконання, ідеали, ціннісні орієнтації – за умови, коли особистість добуває їх дослідницьким, трудовим, евристичним шляхом з певної системи знань, відомостей, художньо-естетичних образів, національних традицій, звичаїв тощо.