Освітня діяльність Чернігівського колегіуму: ретродосвід XVIII століття

Abstract

Становлення вищої освіти на Чернігівщині у першій половині XVIIІ століття відбувалося в умовах нового піднесення, яке переживало українське національне відродження після тривалої Руїни. Чернігівський колегіум, заснований у 1700 році з ініціативи архієпископа Іоанна Максимовича та за підтримки гетьмана Івана Мазепи, став якісно новою сходинкою в духовному житті Гетьманщини. Він при цьому був тісно пов’язаний із Києво-Могилянською академією, успадкував форми навчання й виховання, які там практикувалися. Певною мірою педагогічній роботі в колегіумі були притаманні також методи освіти за зразками Західної Європи. У першій половині XVIII ст. учителі, як правило, були ченцями. Звичайно, на викладацьку посаду вибирали здібних учнів, пропонуючи їм прийняти чернецтво і таким чином забезпечити собі духовну кар’єру. Педагогічна діяльність була у ній важливою ланкою: прийнявши чернечий постриг і прочитавши курси від нижчих до вищих, викладач висвячувався на ігумена чи архімандрита монастиря або отримував якусь іншу важливу посаду.