Дистанційне навчання як засіб соціалізації особистості

Abstract

На початку ХХІ століття чисельність закладів дистанційного навчання різних типів у світі перевищила 1100. В окремих країнах (Китай, Латвія, Нідерланди, Алжир, Великобританія, Туреччина та ін.) від 10 до 25 % студентів отримують освіту у закладах дистанційної освіти. Вперше термін distant education (дистанційне навчання) було вжито у 1892 році у каталозі кореспондентських курсів Університету штату Вісконсін (США). Перший заклад дистанційного навчання – Берлінський інститут вивчення іноземних мов – було створено викладачами іноземних мов Берлінського університету Ч. Тусеном і Г. Ланченштейдтом у 1856 році. Навчання в ньому відбувалося за перепусткою, що отримало назву « corresponding learning». У 1858 році Лондонський університет дозволив допуск по шукачів до захисту дипломних робіт від осіб, які навчалися самостійно або за перепискою. 1877 року шотландський Університет Святого Андрія розпочав заочну підготовку жінок з різних країн на звання ліценціата мистецтв. Заочну підготовку студентів започаткували у 1899 р. – Королівський університет Канади; 1891 р. – Чиказький університет (США); 1911 – Квіслендський університет (Австралія).