Кафедра історії України та генезис освіти з вітчизняної історії

Abstract

Визначення поняття «кафедра», яке дає енциклопедичний словник, досить сухе і знеособлене: у вищому навчальному закладі головне об’єднання науково-педагогічного складу з однієї або кількох споріднених дисциплін. Утім більшість викладачів навряд чи зверталася до термінології, із хвилюванням переступаючи поріг кабінету, який і є тим магічним місцем, що іменується КАФЕДРОЮ. Для тих, кому випала щаслива нагода і відповідальність працювати на кафедрі історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, це – передусім колектив однодумців, висококваліфікованих педагогів і науковців, патріотів держави, історії якої вони навчають студентів, де панує повага до традицій факультету і університету, атмосфера творчого неспокою, дух новаторства і постійних наукових пошуків, співпраці з студентською молоддю. Сьогодення кафедри історії України, професорсько-викладацький склад якої представлений викладачами різних поколінь, багатогранне, насичене цікавими формами роботи і планами на майбутнє. А з чого все починалося? Де витоки історії одного з найважливіших підрозділів історичного факультету? Вони закладалися наполегливою працею попередників — фундаторів одного з найстаріших педагогічних ЗВО. В утвореному в 1914 році Полтавському учительському інституті з трирічним терміном навчання поділу на кафедри не існувало, оскільки випускники повинні були викладати у вищих початкових школах усі навчальні дисципліни, в тому числі й історію. Звісно ж, імперське трактування історії унеможливлювало вивчення історії України як самостійної дисципліни.