Роль іронії в романі Томаса Кініллі «Список Шиндлера»

Abstract

У статті розглянуто роман австралійського письменника Томаса Кініллі (Thomas Keneally) «Список Шиндлера» («Schindler’s Ark», 1982), у якому висвітлено трагедію Другої світової війни. У жанрі історичного роману, створеного на документальній основі, автор відобразив складні соціальні процеси, що відбувалися в Європі 1930–1940х рр. Значну роль у розкритті теми Другої світової війни та Голокосту відіграє іронія, теоретичні засади якої були закладені романтиками у XIX ст. Т. Кініллі продовжив традиції романтичної іронії, надавши їй соціального, психологічного й філософського значення. У творі Т. Кініллі іронія виявляється на різних рівнях – сюжетнокомпозиційному, імагогічному, просторовочасовому, стильовому, мовному. Іронія в романі «Список Шиндлера» виконує різні функції: соціальнокритичну (викриття антигуманності сутності фашизму, війни, расової ненависті), дослідницьку (дослідження трагедії Голокосту та її наслідків), психологічну (розкриття психології людей із різних верств суспільства), філософську (порушення важливих питань буття людства у світовому масштабі), ціннісну (утвердження милосердя, моралі, стійкості людського духу, протистояння насильству). Іронія в романі Т. Кініллі виявляється в різних формах: авторська іронія, персонажна іронія, поєднання документальних фактів, протиставлення несумісних понять і явищ, перехід від однієї точки зору до іншої, зіставлення різних точок зору, самоіронія, підтекст, іронія як духовне прозріння й очищення (катарсис). У романі Т. Кініллі «Список Шиндлера» виявлені традиції світової літератури – Б. Брехта (мотив збагачення за рахунок війни) та М. Гоголя (мотив купівліпродажу людських душ), а також біблійні мотиви (Потоп, Ковчег Ноя, Мойсей, служіння Христа).