Шляхи та принципи наукового використання сучасного вчення про екосистеми біосфери в світлі ідей академіка В.І. Вернадського

Abstract

Сучасне вчення про біосферу і її екосистеми (біогеоценози) має загально-біологічне значення і є науковою основою при практичному вивченні і використанні кожного вибраного біоценозу. Вчення В.І. Вернадського про біосферу стало можливим тільки в XX столітті на основі загального досягнення науки про живу і не живу природу. Своє перше відображення воно знаходило в роботах Ж.Б. Ламарка і М.В.Ломоносова, і чітко визначилось після появи еволюційного вчення Ч. Дарвіна. Появі робіт В.І. Вернадського передувало вчення К.А. Тімірязева про фотосинтез у зелених рослин та вчення про єдиний планетарний, ґрунтоутворюючий процес, його фазу прояву в різних регіонах планети (В. Докучаєв,С. Костичев, В. Вільямс). Вченням про біосферу В.І. Вернадський показав вченим науковий шлях вивчення біосфери через поступове пізнання законів існування та роз¬витку окремих біоценозів, як складових частин біосфери, що поділяються на біогеоценози тундрового, лісового, степового типу і т. п. Отже, вчені усіх країн мають реальні, дуже різноманітні об'єкти вивчення. Особисто В.І. Вернадський показав зв'язок живої і не живої природи в процесі колообігу речовин і енергії в природі, залежність біосфери від косміч¬них явищ, етапів розвитку живої природи в геологічному і історичному плані, але в той же час він описував результати зворотньої взаємодії біосфери на не живу природу під час ґрунтоутворюючого процесу, виділення в атмосферу кисню, в процесі фотосинтезу та інше.