Короткий огляд класифікацій історії вивчення лучних фітоценозів Полтавщини

Abstract

Аналіз історії становлення і розвитку луківництва в Україні засвідчує, що вивчення рослинного світу, зокрема лучних рослин держави і Полтавщини, почалося ще в середині-кінці ХІХ століття. Л.І. Федоришина умовно виділяє три етапи розвитку луківництва на Україні [7]. Перший етап охоплює другу половину ХІХ ст. – початок ХХ ст. Його було поділено на 2 періоди: перший період (60-ті роки ХІХ ст. – по 1886 рік) – безсистемні геоботанічні дослідження природних кормових угідь шляхом спостережень і проведення експедицій; другий період (1886-1916 рр.) – проведення досліджень з агротехніки багаторічних і однорічних трав Полтавською, Харківською та ін. дослідними станціями (Дублінська торфоболотна станція (з 1911 р.), Сарненська дослідна станція з освоєння боліт (з 1914 р.). Другий етап охоплює 1917-1941 роки. Свій відлік він бере від початку роботи Рудня – Радовельської дослідної станції луківництва, Козаровицької науково-дослідної станції луківництва, Мало-Загорівської дослідної станції. Також в цьому етапі свою активну роботу з луківництва розпочинають в Українських науково-дослідних інститутах. Третій етап бере свій початок з 1946 р. – до сьогодення. На цьому етапі була проведена ґрунтовна робота з приводу подальшого розвитку сітки дослідних установ і планові комплексні дослідницькі роботи з луківництва. Можна виділити вітчизняних вчених, що зробили значний внесок у вивчення лучних фітоценозів: Г.І. Білик, Д.Я. Афанасьєв, М.В. Куксін, Г.В. Козій, Г.С. Кияк, В.Д. Горб, В.С. Добрянський, О.С. Шкабара, З.В. Морозова, А.В. Боговін, І.О. Паламарчук, П.С. Макаренко, М.Т. Ярмолюк, І.Т. Слюсар, І.В. Бадулін, Ф.М. Сухомлин, В.О. Черкасова, М.О. Тюлєнєв, К.П. Ковтун, А.В. Боговін та ін.