Значення робіт В.І. Вернадського по дослідженню властивостей йоду та сучасні проблеми гіпотеріозу людини

Abstract

Перші наукові дослідження які засвідчили, що йод є необхідним компонентом клітин щитоподібної залози, були проведені в 1896 році E. Bauman. На початку ХХ ст. А. Oswald встановив, що основним йодовмісним білком клітин щитоподібної залози є тіреоглобулін. Вивченню йоду приділена значна увага в наукових дослідженнях Володимира Івановича Вернадського,які стали основою його вчення про біосферу та ноосферу. Він визначив йод як розсіяний елемент. Під розсіянням елементів В.І.Вернадський розумів «ті форми їх надходження, які відкриваються спектроскопічним, радіохімічним, електричним способом або проявами люмінесценції. Для пояснення такого находження елемента виникає необхідність припустити його існування у формі атомів, інколи зарядженими; ці атоми не об’єднані в молекули в значних кількостях. В природі розпад елементів на атоми відбувається різними способами — радіоактивним розпадом, розчиненням, випаровуванням, дифузією розчинених молекул, проникненням в дуже незначних кількостях в живу матерію, дифузією у газоподібному стані та тому подібне.