Самоорганізація внутрішнього світу людини

Abstract

Процеси гуманізації, демократизації, глобалізації, які захопили все людство, спонукають освіту шукати нові шляхи і підходи до організації навчально-виховного процесу. Розроблена нова філософія освіти змістила пріоритети, поставивши метою освіти — гармонійний розвиток особистості. Відповідно, у центр навчально-виховного процесу — людину — цей один із найзагадковіших феноменів Всесвіту. Досі залишається актуальним питання: якою ж є людина за своєю природою. Чи містить вона в собі лише земне начало чи має, одночасно, і космічне та є синтезом земного та космічного. Спробуємо поміркувати над цим, звернувшись до сучасної науки, духовно-езотеричних філософських систем, релігійних вчень. Уявлення про людину як цілісну істоту, відкриту систему, симбіоз; про її космічність, взаємозв’язок із Абсолютом; глибинні взаємозв’язки мікрокосму та макрокосму розроблялися у релігійних, духовно-езотеричних ученнях, і античній і європейській філософії, у межах філософії всеєдності вченимикосмістами, що дуже вплинуло на розробку та становлення як класичних, так і сучасних наукових концепцій.