Тенденції щодо стану та перспектив охорони рідкісних тварин у Сульській затоці Кременчуцького водосховища

Abstract

Сульська затока Кременчуцького водосховища вважається одним з ключових та найцінніших водно-болотних резерватів материкової частини України для збереження біорізноманіття гідрофільних видів птахів. З метою їх охорони та збереження було створено кілька заказників загальнодержавного значення: у 1974 році на площі 4500 га — Липівський (орнітологічний), у 1996 р. на площі 139,2 га — Святилівський (орнітологічний) та Сулинський (ландшафтний) — площею 7871,3 га. Ці природно-заповідні об’єкти, певною мірою, виконують визначені для даної категорії завдання, проте не є оптимальним механізмом для збереження видового біорізноманіття, оскільки відповідальність за дотримання режиму їх охорони покладена на землевласників та землекористувачів, які, за своєю суттю, не можуть забезпечити ефективну охорону даних території (ментальна складова, не зацікавленість, відсутність матеріальних можливостей та юридичних повноважень тощо). Створення у 2010 році в нижній частині долини ріки Сули в межах Глобинського, Семенівського та Оржицького районів Полтавської області та Чорнобаївського району Черкаської області національного природного парку (далі НПП) «Нижньосульський» на площі 18635,11 га — своєчасна міра.