До проблеми екогеософічної реґіоналізації України

Abstract

Запропонована нами в попередніх працях, схема геософічної диференціації (реґіоналізації) території України відображає характер взаємодії етносу з природним ландшафтом, який фактично існував до ХХ ст. Відповідно до поглядів Г.І. Денисика, внаслідок господарської діяльності людини, особливо промислового природокористування, ландшафт перетворюється з природного на антропогенний. Тому і в геософічних дослідженнях варто враховувати антропогенні зміни середовища, що не могли не позначитися на ландшафтно-етнічній взаємодії. У контексті одвічно властивих для українців і народів, що століттями їх оточували, рис «буття-в-ландшафті», ми виділяли чотири країносвіти – поліський, західноукраїнський, центрально-східний і причорноморсько-кримський, які, до деякої міри, збігаються з природними зонами – відповідно мішаних лісів, широколистих лісів, лісостепу та степу. Крім того, в межах кожного країносвіту нами було виокремлено краєсвіти [4]. Виділення останніх також частково відповідає ландшафтній диференціації України, вираженій у схемі її фізико-географічного районування.