«Діалог культур» у романі Ю. Яновського «Майстер корабля»

Abstract

У статті розглянуто роман Юрія Яновського «Майстер корабля» (1927–1928) як яскравий зразок неоромантичної течії в українському модернізмі початку XX ст. Структуру роману визначає поєднання реального й умовно екзотичного просторів, а також «діалог культур», що створюється за рахунок уведення у твір Ю. Яновського різноманітних текстів (українських і зарубіжних). У персонажах роману знайшли відбиток творчі пошуки української інтелігенції (О. Довженка, В. Кричевського, самого Ю. Яновського та ін.). Мариністична символіка дозволяє авторові розкрити мотиви творчості, вільного людського духу, пошуку духовного опору. Різні типи нарації та наративних персонажів утілюють «голоси доби», серед яких головні герої шукають істину та своє місце як митці. У статті розкриті інтертекстуальні зв’язки роману Ю. Яновського «Майстер корабля» із творами М. В. Гоголя, Й. В. Ґете, Ч. Дібдіна, Горація, а також із античною та біблійною міфологією, творами кіномистецтва 1920х рр., пригодницькою літературою про корсарів. У романі «Майстер корабля» створено жахливий образ радянської доби, водночас оповідач переймається розвитком української культури, уболіває за українську націю й залишається справжнім патріотом. Інтертекстуальність сприяє втіленню ідеї збереження внутрішньої свободи й українських національних цінностей на тлі складної доби.