Фізіологічна цінність нових перспективних сортів сої

Abstract

Основним напрямком використання соєвих плодів із найдавніших часів було вживання їх у їжу у вигляді соєвих соусів, бобового молока, сиру, пасти й паростків та застосування їх з лікувальною метою. Терапевтичні властивості сої воістину величезні й невичерпні. По багатству й різноманітності хімічних компонентів, що містяться в зерні, їй немає рівних серед всіх польових сільськогосподарських культур. Соєва олія це ясно-жовта рідина щільністю 0,91 – 0,93 кг/л. Вона складається з насичених, ненасичених і поліненасичених жирних кислот. Перші мають більшу цінність для промисловості. Завдяки високому вмісту поліненасичених жирних кислот соєва олія легко засвоюється тваринами й людиною. Лінолева й ліноленова кислоти, подібно амінокислотам, не синтезуються організмом людини й тому є незамінними. Існують високоолеїнові сорти соняшнику й сої, що містять, відповідно, до 90 й 80% олеїнової кислоти.