Овчаренко Л.М. «Гончарне шкільництво як визначальний фактор творчого розвитку україн сь - кого традиційного гончарства (1894–1941)». – Опішне: Українське Народознавство, 2018. – 1296 с.

Abstract

У книзі Людмили Овчаренко, на основі численних матеріалів досліджується феномен гончарного шкільництва як важливої складової етнокультури українців. Дослідження охоплює історико-етнографічні райони Наддніпрянської України, тобто тієї частини України, яка в умовах поділу української етнографічної території між кількома державами входила до складу Російської імперії та СРСР. Упродовж 1894–1941 років у Полтавщині, Українському Поліссі, Слобожанщині, Середній Наддніпрянщині й Поділлі діяли гончарні навчальні заклади, більшість з яких відіграли визначальну роль у збереженні й плідному розвитку українського гончарства. Саме завдячуючи їм, втілювалася система заходів, які сприяли налагодженню зв’язків держави з кустарями, впливали на художні та якісні характеристики глиняних виробів, популяризували новітні прийоми роботи в гончарному виробництві, стримували стрімкий занепад промислу. Вибір хронологічних меж праці зумовлений діяльністю гончарних навчальних закладів на території історико-етнографічних районів Наддніпрянської України, а також наявністю найповнішого корпусу інформаційних джерел для об’єктивного комплексного вивчення гончарного шкільництва та його впливів на творчий розвиток традиційного гончарства.