Ідеї І. А. Зязюна щодо використання мистецтва у педагогічному процесі: етико-естетичний контекст

Abstract

Академік І. Зязюн уважав, що суттєву роль у педагогіці відіграють естетичні початки, які пронизують усе життя людини, її працю, побут, відносини з оточенням. І. Зязюн відводив естетичному досвіду визначальну роль у всіх сферах людської діяльності, наполягаючи на тому, що повноцінне становлення особистості поза естетичним досвідом є неможливим, адже він символізує сукупність чуттєвих сприймань, що набуває особистість у процесі взаємодії з прекрасним і є регулятором суспільної поведінки та вольової сфери особистості, яка не тільки естетично сприймає світ, а й творить його за естетичними законами. І. Зязюн був переконаний у тому, що мистецтво, будучи величним витвором людського духу, впливає на людину різноманітно, різнобічно збагачує її духовний світ і удосконалює її діяльність. Воно надає навчанню межову предметність переживання духовного досвіду й значущість здійснення гармонійного розвитку особистості, сприяє формуванню творчих здібностей особи і зміцненню її моральних позицій.